Слинокам'яна хвороба, або калькульозний сіалоденіт
Слинокам’яна хвороба (СКХ), або калькульозний сіалоаденіт, — одне із найпоширеніших захворювань великих слинних залоз, для якого характерне утворення каменів у слинних залозах та їх протоках.
Рівень захворюваності на сликам'яну хворобу становить близько 30% випадків усіх непухлинних захворювань слинних залоз, або понад 50% усіх випадків хронічного сіалоаденіту. При цьому СКХ піднижньощелепних слинних залоз (ПНЩСЗ) трапляється у 98,2% усіх хворих із СКХ, причому у 52,0% випадків камені виявляли у протоках ПНЩСЗ.
Симптоми слинокам'яної хвороби:
-
запалення слинної залози;
-
періодична слинна колька;
-
припухлість слинної залози, що збільшується після прийому їжі;
-
біль в слинній залозі, який посилюється з прийомом їжі;
-
ознаки наявності конкременту на данних комп'ютерної томографії, УЗД та ін.
Оптимальна лікувальна тактика при слинокам'яній хворобі включає в себе хірургічне усунення безпосередньої причини захворювання (видалення конкременту) і обов'язкове відновлення нормального дренажу слини.
Обсяг та тактика оперативного втручання залежить від:
-
локалізації конкременту (в протоці чи в слинній залозі) та його розмірів;
-
морфофункціональних змін у слинній залозі, викликаних наявністю каменю;
-
виду ураженої слинної залози (піднижньощелепна, привушна, підязикова слинна залоза).
Проведення хірургічного лікування можливе з застосуванням місцевого або загального знеболення.